Блог Марценюк Галини Йосипівни

Основи Інтернету 

Найбільшою та найвідомішою у світі комп'ютерною мережею є Інтернет. Ця мережа не лише впевнено увійшла в наше життя, а й стала явищем загальносвітової культури з власними законами й правилами, незаперечними перевагами й неминучими недоліками.   Ви дізнаєтеся про особливості мережі та про те, які можливості вона надає. 

Інтернет як глобальна мережа 

З технічного погляду Інтернет — це мережа мереж, оскільки вона об'єднує локальні та міські мережі, мережі установ, наукових і навчальних закладів, підприємств та організацій. Ці мережі, а також індивідуальні користувачі підключаються до глобальної мережі через постачальників послуг Інтернету(інтернет-провайдерів).   

Постачальник послуг Інтернету (інтернет-провайдер) — це компанія, яка має постійний вихід у глобальну мережу та надає його за плату іншим. 

Комп'ютери постачальників послуг Інтернету постійно підключені до великих регіональних мереж, а ті — до однієї з високошвидкісних магістральних мереж країни, які, у свою чергу, сполучені між собою та під-ключені до магістральних мереж інших країн. Разом вони утворюють всесвітню мережу Інтернет.   

Сьогодні обмін даними в Інтернеті здійснюється не лише через обладнання комп'ютерних мереж, а й за допомогою супутників зв'язку, радіосигналів, кабельного телебачення, телефонів, стільникового зв'язку, спеціальних оптоволоконних ліній і навіть електромереж.  

Якщо локальну мережу вашої школи підключено до Інтернету, то це означає, що її підключено до певного постачальника послуг. Коли ви входите в Інтернет з мобільного телефону, роль постачальника послуг відіграє ваш мобільний оператор. Домашні комп'ютери підключають до Інтернету, уклавши угоду з місцевим постачальником послуг, телефонною компанією чи оператором кабельного телебачення. Як ви вясе знаєте, для цього комп'ютер має бути оснащений телефонним або кабельним модемом (якщо мова йде про підключення через телефонні або кабельні телевізійні мережі). Якщо комп'ютер оснащено інтерфейсом Wi-Fi, то підключатися до Інтернету можна через безпроводові мережі Wi-Fi, розгорнуті в громадських місцях (готелях, кафе, магазинах). 

В організаціях, на підприємствах та у навчальних закладах комп'ютери зазвичай об'єднують у локальну мережу, а до Інтернету підключають один з її комп'ютерів (так званий шлюз), який і надає всім іншим комп'ютерам можливість доступу до Всесвітньої мережі. 

Екскурс в історію. Ініціатором створення мережі, що стала прообразом Інтернету, було міністерство оборони США, яке 1957 року, після запуску Радянським Союзом першого штучного супутника Землі, вирішило, що на випадок війни Америці потрібна надійна система передавання інформації. Агентство передових оборонних дослідницьких проектів США (DARPA) запропонувало створити для цього комп'ютерну мережу. ЇЇ розробку доручили чотирьом навчальним і науковим закладам США. 1969 року комп'ютерна мережа, названа ARPANET (Advanced Research Projects Agency Network), поєднала ці заклади. Згодом вона почала активно розширюватися і використовуватися в наукових цілях. 1984 року в мережі ARPANET з'явився серйозний суперник. Національний науковий фонд США (NSF) заснував міжуніверситетську мережу NSFNet (National Science Foundation Network), яка складалася з менших мереж і мала більшу пропускну здатність, ніж ARPANET. За рік до неї підключилися близько 20 тисяч комп'ютерів, і звання «Інтернет» почало переходити до NSFNet. Мережа ARPANET І припинила своє існування 1990 року. 

Соціальне та освітнє значення Інтернету 

Дані в Інтернеті містяться на комп'ютерах, які розташовані в різних місцях і належать різним особам та організаціям, а тому єдиного власника Інтернету не існує. Неможливо повністю вимкнути Всесвітню мережу, оскільки централізоване керування мережними маршрутизаторами не провадиться. Завдяки цим особливостям Інтернет став надбанням усього людства та засобом відкритого зберігання й розповсюдження інформації. Потенціал Інтернету як інформаційної системи величезний, ця глобальна мережа надає нам безмежні можливості для спілкування та швидкого доступу до інформації. куються через Інтернет. 

В Інтернеті порівняно легко знайти людей, які мають спільні з вами інтереси та схожі погляди на певні питання. Тому в мережі створюються й активно розвиваються інтернет-спільноти. 

Інтернет-спільнота — це група людей, які мають однакові інтереси та спілкуються через Інтернет. 

Інтернет-спільнотою іноді називають середовище, в якому спілкуються його учасники. Це, зокрема, електронна енциклопедія Вікіпедія, онлай-нові щоденники (блоги), веб-форуми, інтернет-ігри. 

  

 

  

  

 

У Всесвітній мережі діють спеціальні пошукові системи, за допомогою яких можна миттєво знайти інформацію практично на будь-яку тему. Ви можете відвідувати віртуальні музеї, читати енциклопедії, художню та наукову літературу, користуватись онлайновими перекладачами та словниками, слухати музику, дивитися відео та «живі» трансляції з веб-камер. У вас є такі надзвичайні можливості для саморозвитку, про які ваші батьки не могли й мріяти. 

 

Як захиститися від загроз, пов'язаних з Інтернетом 

З Інтернетом пов'язана низка ризиків і загроз, про які потрібно знати, щоб захистити себе. Слід мати на увазі, що не всі подані в Інтернеті відомості правдиві, та критично ставитися до взятої з мережі інформації, оскільки публікувати її там може майже будь-хто.   

Після підключення комп'ютера до Інтернету виникає ризик проникнення у нього зловмисника, викрадення інформації та використання цього комп'ютера для атак на інші системи, для розсилання небажаної електронної пошти. Крім того, зростає ризик ураження комп'ютера вірусами, які можуть вивести його з ладу та пошкодити наявні на ньому файли. 

Щоб захиститися від загроз, потрібно вжити принаймні таких заходів: 

• установити на комп'ютері антивірусне програмне забезпечення та регулярно оновлювати його; 

• ніколи не відкривати файли-вкладення до повідомлень електронної пошти, якщо немає впевненості, що вони містять потрібні дані. 

На жаль, Інтернет доступний і для людей, які мають не найкращі наміри. Тому, спілкуючись через Всесвітню мережу з незнайомими людьми, додержуйтесь таких правил: 

• пам'ятайте, що особа, яка відрекомендувалася 15-річним підлітком, що шукає друзів, може виявитися небезпечною людиною; 

• не надавайте незнайомим особисту інформацію, зокрема адресу, номер телефону, прізвище тощо; 

• повідомте батьків, якщо вас запрошують на особисту зустріч. 

Хоча з Інтернетом пов'язані певні загрози, це не привід для того, щоб відмовитися від користування мережею. Якщо ви будете дотримуватись правил безпеки, то зловмисники не завдадуть вам ніякої шкоди і ви зможете повною мірою скористатися всіма перевагами Інтернету. 

Служби Інтернету 

За своєю архітектурою Інтернет — це клієнт-серверна мережа, тобто в ній є сервери, що підтримують роботу певних служб, і клієнти, які користуються цими службами. Найвідомішими та найпоширенішими службами Інтернету вважаютьсяВсесвітня павутина й електронна пошта. 

Інтернет також є платформою, на основі якої будуються файлообмінні мережій електронні платіжні системи, розвиваються інтернет-телебачення таінтернет-телефонія. 

Кожна служба Інтернету має власні протоколи, що застосовуються для взаємодії між користувачем (клієнтською прикладною програмою) та службою. 

Служба Інтернету — це набір послуг, які надаються клієнтам програмним забезпеченням серверів Інтернету з використанням певних мережних протоколів. 

Зараз ви ознайомитесь з основними службами Інтернету та дізнаєтесь, які можливості вони надають користувачам. 

До служб Інтернету відносяться: 

• Веб 
• Веб-форуми 
• Блоги 
• Вікі-проекти (в тому числі й Вікіпедія) 
• Інтернет-магазини 
• Інтернет-аукціони 
• Електронна пошта та списки розсилки Групи новин (в основному, Usenet) 
• Файлообмінні мережі 
• Електронні платіжні системи 
• Інтернет-радіо 
• Інтернет-телебачення 
• IP-телефонія 
• Системи обміну повідомленнями 
• FTP-сервери 
• IRC   
• Всесвітня павутина 
• Сьогодні ця служба займає панівне місце в Інтернеті. Інші її назви — World Wide Web, WWW, W3, Веб. 
• З технічного погляду вона являє собою сукупність документів, розміщених на веб-серверах. 

• Веб-сервер — це підключений до Інтернету комп'ютер, який приймає від інших запити на отримання певних даних, обробляє їх та видає результати, використовуючи протокол HTTP (HyperText Transfer Protocol — протокол передавання гіпертексту).   
• Програму, за допомогою якої обробляються запити, також називають веб-сервером. 
• Програми-клієнти мають робити запити до веб-серверів, використовуючи протокол HTTP. Найчастіше такими програмами є веб-браузери, які ще називають просто браузерами або оглядачами.  
• Концепцію Всесвітньої павутини було розроблено 1989 року  в Європі, у Європейській Раді з ядерних досліджень (фр. Conseil Europeen pour la Recherche Nucleaire, CERN). ЇЇ запропонував британський вчений Тім Бернерс-Лі; він також протягом двох років розробив протокол HTTP та мову HTML 1991 року 
• Всесвітня павутина стала загальнодоступною в Інтернеті, а 1993 року з'явився веб-браузер NCSA Mosaic, і популярність Всесвітньої павутини почала зростати великими темпами. 
• Веб-сторінки та веб-сайти 
• На веб-серверах розміщено веб-сторінки — документи, розмічені з використанням мови HTML (HyperText Markup Language — мова гіпертекстової розмітки). Файли веб-сторінок зазвичай мають імена з розширенням html чи htm. Веб-сторінки значно відрізняються від сторінок звичайних книжок, оскільки текст на них зазвичай розміщено невеликими блоками, він насичений ілюстраціями, анімацією і, що найважливіше, містить посилання на інші веб-сторінки 
•  
• Отже, веб-сторінки наповнені «чимось більшим, ніж текстом», інакше кажучи, гіпертекстом.   
• Гіпертекст — це текст, у який вбудовано спеціальні коди (теги), що задають його форматування (заголовки, шрифтові виділення тощо) і розміщення в ньому ілюстрацій та мультимедійних об'єктів. 
• Від тегів, зокрема, залежить, який вигляд матиме веб-сторінка у браузері. Форматування тексту за допомогою тегів називають розміткою. 
• Термін «гіпертекст» було введено 1965 року Тедом Нельсоном  для позначення «тексту, який розгалужується чи виконує дії за запитом». У більш широкому розумінні цього терміну гіпертекстом є будь-який твір, словник чи енциклопедія, що містить посилання на інші частини тексту. 
• Один з основних елементів веб-сторінки — гіпертекстові посилання (скорочено — гіперпосилання чи просто посилання). Їх також створюють за допомогою тегів HTML. На посилання можна перетворити будь-який фрагмент тексту, малюнок, відеофрагмент. 
• Клацнувши посилання лівою кнопкою миші, ви перейдете у певне місце тієї самої веб-сторінки чи відкриєте іншу веб-сторінку, що, можливо, також міститиме посилання. Після його вибору можна потрапити на ще одну веб-сторінку і т. д. 
•  
• Веб-сторінки в Інтернеті пов'язані між собою довільно — саме тому такий спосіб організації інформації дістав назву «Всесвітня павутина». 
• Поряд із терміном «веб-сторінка» вживають термін «веб-сайт», хоча їх значення дещо різні. 
• Веб-сторінка являє собою розміщений на веб-сервері гіпертекстовий документ. 
• Веб-сайт — це сукупність подібних за змістом і оформленням веб-сторінок, які пов'язані між собою гіперпосиланнями та розміщені на одному веб-сервері. 
• Завдяки службі Веб відбувся бурхливий розвиток Інтернету. І сьогодні Веб — це не просто середовище, де зберігаються мільйони веб-сторінок. На його основі функціонує багато засобів, які надають користувачам різноманітні можливості. 

•  
   
• Пошукові системи 
• Так називають веб-сайти, що надають можливості для пошуку інформації в Інтернеті. Найпопулярніші серед них — Google та Yahoo!.  
• Вікі 
• Веб-сайт, структуру та вміст якого можуть змінювати користувачі, на-зивають вікі. Засоби для цього надає сам сайт. Найбільший та найвідоміший вікі-сайт — Вікіпедія (інтернет-енциклопедія). Першу вікі-мережу, Портлендське сховище зразків програмного коду, було створено 1995 року програмістом Уордом Каннінгемом. Слово «wiki», точніше "wiki-wiki", він запозичив із гавайської мови, в якій воно означає «швидко».   
•  
•   
   
    
   
• Веб-форуми 
• Веб-форум — це місце для спілкування учасників інтернет-спільнот. Зазвичай форуми є тематичними, оскільки пропонують фіксований набір тем для обговорення. Спілкування відбувається в режимі, коли часу для відповіді достатньо багато. Форуми часто використовують для проведення різних консультацій, обміну досвідом. 
•  
• Блоги 
• Останніми роками набули популярності так звані блоги (англ. blog, від web log — мережний журнал або щоденник подій). Це доступні для публічного перегляду особисті сайти, на яких власники регулярно розміщують інформацію (текст, зображення тощо). 
•   
   
•  
• На блогах зазвичай публікують невеликі за обсягом актуальні записи, які сортуються у зворотному порядку (останній вгорі). Сторонні читачі можуть відвідувати блоги та вступати з автором у публічну полеміку. 
• Фотографії, музика та відеоінформація в Інтернеті 
• В Інтернеті є багато графічної, аудіо- та відеоінформації. Її організовано по-різному. Це сайти, на які ви можете завантажувати зроблені вами фотографії, служби, подібні до радіостанцій, сховища аудіозаписів, доступні для прослуховування, перегляду або завантаження.  
•   
   
   
• Відеоролики можуть відтворюватися в окремих областях веб-сторінок (зокрема, на сайтах новин). 
• Існують також сайти, на які відеоінформацію дозволяється завантажувати всім. 

• Інтернет-магазини 
•  
• Інтернет-магазин — це веб-сайт, через який можна придбати певні товари чи послуги. Він містить систематизований опис товарів, зазвичай із фотографіями. Інтернет-магазин приймає замовлення на придбання товару та пропонує клієнтові на вибір кілька варіантів розрахунку (за допомогою картки, готівкою тощо). Замовлений товар постачається клієнтові.